Схвалено на засіданні                                                         ЗАТВЕРДЖУЮ

 педагогічної ради № 8                                                       Директор 

 від 30 серпня 2023 р.                                                                    Міжлиманської гімназії                                                                      

                                                                                                     Усатівської сільської ради 

                                                                                                          ________ О.І Кісельова

ПОЛОЖЕННЯ  

ПРО ВНУТРІШНЮ СИСТЕМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ  ЯКОСТІ ОСВІТИ 

Міжлиманської гімназії 

Усатівської сільської ради

Одеського району

Одеської області

І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 

Положення про забезпечення якості освітньої діяльності та якості освіти в Міжлиманському закладі загальної середньої освіти І-ІІІст. (далі − Положення) розроблено відповідно до Законів України «Про освіту»; «Про повну загальну середню освіту»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 р. № 988-р «Про схвалення Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» на період до 2029 року»; ДСТУ 180 9001:2015 Системи управління якістю. Вимоги; ДСТУ 180 9000:2015 Системи управління якістю. Основні положення та словник термінів; наказу Міністерства освіти і науки України від 09.01.2019 № 17 «Про затвердження Порядку проведення інституційного аудиту закладів загальної середньої освіти» тощо.  

Внутрішня система забезпечення якості освіти в освітньому закладі розбудовується на виконання Закону України «Про освіту» для спрямування та контролю діяльності закладу щодо забезпечення якості освіти. 

Процес створення та реалізації внутрішньої системи забезпечення якості освіти ЗЗСО базується на таких принципах: 

• автономія закладу освіти; 

• академічна доброчесність; 

• академічна свобода; 

• гнучкість і адаптивність системи освітньої діяльності; 

• гуманізм; 

• забезпечення якості освіти та якості освітньої діяльності; 

• забезпечення рівного доступу до освіти без дискримінації за будь-якими ознаками, у тому числі за ознакою інвалідності; 

• демократизм; 

• державно-громадське управління; 

• доступність для кожного громадянина всіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою; 

• людиноцентризм, дитиноцентризм; 

• постійне вдосконалення освітньої діяльності; 

• свобода у виборі видів, форм і темпу здобуття освіти, освітньої програми, закладу освіти, інших суб’єктів освітньої діяльності; 

• урахування впливу зовнішніх чинників;

• цілісність системи управління якістю освіти. 

Відповідальність за впровадження ВСЗЯО в ЗЗСО покладається на директора ЗЗСО. 

  Система забезпечення якості освітньої діяльності в закладі загальної середньої освіти (внутрішня система забезпечення якості освіти) передбачає: 

• стратегію (політику) та процедури забезпечення якості освіти; 

• систему та механізми забезпечення академічної доброчесності;  оприлюднені критерії, правила і процедури оцінювання здобувачів освіти; 

• оприлюднені критерії, правила і процедури оцінювання 

педагогічної (науково-педагогічної) діяльності педагогічних та науково-педагогічних працівників; 

• оприлюднені критерії, правила і процедури оцінювання 

управлінської діяльності керівних працівників закладу освіти; 

• забезпечення наявності необхідних ресурсів для організації освітнього процесу, в тому числі для самостійної роботи здобувачів освіти; 

• забезпечення наявності інформаційних систем для ефективного управління закладом освіти; 

• створення в закладі освіти інклюзивного освітнього середовища; 

•  інші процедури та заходи, що визначаються спеціальними законами або документами закладу освіти. 

Внутрішні чинники якості загальної середньої освіти:  

• якість основних умов освітнього процесу; 

• якість реалізації освітнього процесу; 

• якість результатів освітнього процесу.  

Положення регламентує зміст і порядок забезпечення якості освіти в навчальному закладі загальної середньої освіти. 

Положення про внутрішню систему забезпечення якості освіти (ВСЗЯО) погоджується педагогічною радою, яка має право вносити в нього зміни та доповнення. 

ІІ. МЕТА ТА ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ВНУТРІШНЬОЇ СИСТЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ОСВІТИ ЗАКЛАДУ 

Метою функціонування внутрішньої системи забезпечення якості освіти в закладі є: 

• гарантування якості освіти; 

• формування довіри суспільства до закладу; 

• постійне та послідовне підвищення якості освіти; 

• допомога суб’єктам освітньої діяльності у підвищенні якості освіти. 

Завданнями внутрішньої системи забезпечення якості освіти закладу є:  

• оновлення нормативно-методичної бази забезпечення якості освіти та освітньої діяльності в закладі;  

• постійний моніторинг змісту освіти;   

• спостереження за реалізацією освітнього процесу;  

• моніторинг технологій навчання;  

• моніторинг ресурсного потенціалу закладу;  

• моніторинг управління ресурсами та процесами;  

• спостереження  за  станом  соціально-психологічного  середовища закладу;  

• контроль  стану  прозорості  освітньої  діяльності  та  оприлюднення інформації щодо її результатів;   

• розробляння  рекомендацій  щодо  покращення  якості  освітньої діяльності та якості освіти, участь у стратегічному плануванні тощо; 

• здійснення контролю виконання чинного законодавства в галузі освіти, нормативних документів управління освіти, наказів відділу освіти та рішень педради закладу; 

• експертна оцінка ефективності результатів діяльності педагогічних працівників; 

• вивчення результатів педагогічної діяльності, виявлення позитивних і негативних тенденцій в організації освітнього процесу та розробка на цій основі пропозицій з поширення педагогічного досвіду й усунення негативних тенденцій; 

• збір інформації, її обробка й накопичення для підготовки проектів рішень; 

• аналіз результатів реалізації наказів і розпоряджень по закладу; 

• надання методичної допомоги педагогічним працівникам у процесі контролю. 

Зміст контролю адміністрацією закладу:

• виконання Закону "Про освіту"; 

• використання методичного забезпечення в освітньому процесі; 

•  реалізація затверджених освітніх програм і навчальних планів, дотримання затверджених навчальних графіків; 

• контроль реалізації права здобувачів освіти на одержання якісної освіти; 

• ведення документації закладу( класні журнали, щоденники та зошити учнів, журнали гурткової діяльності тощо); 

• рівень навчальних досягнень здобувачів освіти, якості освіти; 

• стан викладання навчальних предметів; 

• стан підготовки та проведення олімпіад; 

• стан проведення гурткових, факультативних занять; 

• організація учнівського самоврядування; 

• профілактика правопорушень серед здобувачів освіти; 

• попередження дитячого травматизму; 

• дотримання статуту, правил внутрішнього трудового розпорядку й інших локальних актів закладу; 

• дотримання порядку проведення тематичної та підсумкової атестації здобувачів освіти і поточного контролю їхньої успішності; 

• робота творчих груп, методоб'єднань, бібліотеки; 

• реалізація виховних програм та їх результативність; 

• організація харчування та медичного обслуговування здобувачів освіти; 

• охорона життя та здоров'я учасників освітнього процесу; 

• виконання прийнятих колективних рішень, нормативних актів; 

• стан методичної роботи; 

• контроль позакласної роботи; 

• контроль роботи навчальних кабінетів; 

• контроль раціонального використання наочного приладдя, ТНЗ, ІКТтехнологій; 

• контроль стану спільної роботи закладу та громадськості;

•  інші питання в рамках компетенції директора закладу.

Функції, об'єкти і суб'єкти внутрішньошкільного контролю.

Основними функціями внутрішньої системи забезпечення якості освіти є: 

• інформаційно-аналітична; 

• контрольно-діагностична; 

• корективно-регулятивна;

• стимулююча. 

Об'єктами внутрішньої системи забезпечення якості освіти є: 

• освітній процес (урочна і позаурочна діяльність); 

• результати виховної діяльності (виховна робота, система позакласного і   позашкільного навчання і виховання тощо); 

• методична робота; 

• робота з батьками. 

Суб'єктами внутрішньої системи забезпечення якості освіти є: 

• члени адміністрації: керівник ЗЗСО і його заступники; 

• особи, що мають відповідні повноваження згідно з посадовими інструкціями і/або функціональними обов'язками. 

Методи контролю над діяльністю вчителя: 

• анкетування; 

• тестування; 

• соціальне опитування; 

• моніторинг; 

• спостереження; 

• вивчення документації;

• відвідування і аналіз  уроків; 

• бесіда про діяльність здобувачів освіти; 

• результати навчальної діяльності здобувачів освіти. 

Методи контролю над результатами навчальної діяльності: 

• спостереження; 

• усне опитування; 

• письмове опитування; 

• письмова перевірка знань (перевірна контрольна робота, тестування); 

• комбінована перевірка; 

• бесіда, анкетування, тестування;

• перевірка документації. 

Види внутрішньої системи забезпечення якості освіти (за змістом): 

• тематичний (глибоке вивчення певного конкретного питання у практиці роботи колективу, класу, методичного об’єднання, одного вчителя або класного керівника); 

• фронтальний (усебічне вивчення колективу, класу, групи або одного вчителя). 

Форми внутрішньої системи забезпечення якості освіти: 

• персональний (має місце як при тематичному, так і при фронтальному виді контролю); 

• класно-узагальнюючий (фронтальний); 

Організація перевірки стану кожного з питань змісту внутрішньої системи забезпечення якості освіти складається з таких етапів: 

• визначення мети контролю; 

• об'єктів контролю; 

• складання плану перевірки; 

• інструктаж учасників; 

• вибір форм і методів контролю; 

• констатація фактичного стану справ; 

• об'єктивна оцінка цього стану; 

• висновки, що випливають з оцінки; 

• рекомендації або пропозиції з удосконалення освітнього процесу або усунення недоліків; 

• визначення строків для ліквідації недоліків або повторний контроль. 

Контроль внутрішньої системи забезпечення якості освіти здійснює директор закладу, за його доручення заступники з навчально-виховної роботи або створена з цієї метою комісія. Як експерти до участі в контролі можуть залучатися сторонні компетентні організації й окремі фахівці. 

Фронтальна перевірка кожного з навчальних предметів проводиться не рідше одного разу на п’ять років.  

Відповідно до річного плану роботи закладу обираються об'єкти контролю, формулюється його мета, визначається методика перевірки, залучаються помічники з методичного активу закладу, збирається інформація про стан навчально-виховної роботи з об'єктів контролю. 

Директор видає наказ про строки та мету майбутньої перевірки, установлює термін подання підсумкових матеріалів і план-завдання, що визначає питання конкретної перевірки та необхідність забезпечити достатню поінформованість і порівнянність результатів контролю для підготовки підсумкової довідки, наказу. 

Тривалість тематичних чи фронтальних перевірок не повинна перевищувати 10 днів із відвідуванням не менше 3 уроків, занять чи інших заходів. 

Члени комісії, які здійснюють перевірку, мають право запитувати необхідну інформацію, вивчати документацію, що відноситься до предмета контролю. 

При проведенні планового контролю потрібно додатково попереджувати вчителя. Підстави для проведення контролю: 

• атестація педагогічних працівників; 

• плановість контролю; 

• перевірка стану справ для підготовки управлінських рішень; 

• звертання фізичних та юридичних осіб із приводу порушень у галузі освіти. 

Результати перевірки оформлюються у вигляді аналітичної довідки чи наказу по закладу в яких указується: 

• мета контролю; 

• строки; 

• склад комісії; 

• яка робота проведена у процесі перевірки (відвідані уроки, проведені контрольні роботи, переглянута шкільна документація, проведені 

• співбесіди); 

• констатація фактів, що виявлені; 

• висновки; 

• рекомендації або пропозиції; 

• де підбиті підсумки перевірки (засідання методичних об’єднань, нарада при директору, нарада при заступнику директора, індивідуально тощо); 

• дата та підпис відповідального за написання довідки. 

 Педагогічний працівник, який підлягає контролю, має право: 

• знати строки контролю та критерії оцінки його діяльності; 

• знати мету, зміст, види, форми та методи контролю;

• вчасно знайомитися з висновками та рекомендаціями адміністрації; 

• звернутись до комісії із спорів профкому закладу або вищих органів управління освіти при незгоді з результатами контролю. 

За підсумками контролю з метою забезпечення якості освіти у залежності від його форми, цілей і задач, а також з урахуванням реального стану справ: 

• проводяться засідання педагогічної або методичної ради, наради при директору, при заступнику директора, робочі наради з педагогічним складом; 

• результати перевірок можуть враховуватись при проведенні атестації педагогічних працівників. 

Директор закладу за результатами контролю з метою забезпечення якості освіти приймає рішення: 

• про видання відповідного наказу; 

• про обговорення підсумкових матеріалів контролю на засіданні педагогічної ради закладу; 

• про проведення повторного контролю із залученням певних експертів; 

• про представлення до дисциплінарної відповідальності працівників; 

• про заохочення працівників; 

• інші рішення в межах своєї компетенції. 

Періодичність та види контролю визначаються адміністрацією закладу самостійно на навчальний рік (відповідно до перспективного плану роботи закладу) у міру необхідності отримання об'єктивної інформації про реальний стан справ та результати діяльності працівників і доводяться до відома колективу.  

IІІ. ПРИНЦИПИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ОСВІТНЬОЇ 

ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЯКОСТІ ОСВІТИ 

Внутрішня система забезпечення якості освіти у закладі освіти базується на таких принципах: 

• відповідальності – заклад несе первинну відповідальність за якість освіти, що нею надається;  

• відповідності – забезпечення якості спрямовано на відповідність європейським та національним стандартам освітньої діяльності та якості 

освіти;  

• адекватності – забезпечення якості враховує потреби та очікування здобувачів освіти, інших стейкхолдерів та суспільства;  

• автономності – забезпечення якості здійснюється шляхом самостійного, незалежного і відповідального прийняття рішень стосовно добору процедур, методів, засобів, інструментів для визначення стану та поліпшення якості;  

• вимірюваності – забезпечення якості ґрунтується на кваліметричній основі, здійсненні моніторингових процедур;  

• академічної культури – забезпечення якості сприяє розвитку культури якості у суб’єктів освітнього процесу;  

• відкритості – забезпечення якості супроводжується висвітленням інформації щодо процесів та результатів, залученням зацікавлених осіб; 

• урахування вимог та інтересів усіх учасників процесів із забезпечення якості освіти: держави, засновника, адміністрації, учнів і вихованців, учителів та допоміжного персоналу; 

• компетентнісного підходу до формування мети, змісту та результатів навчання; 

• впровадження продуктивного навчання, що ґрунтується на інтеграції навчальної та навчально-дослідної діяльності; 

• практичної спрямованості освітнього процесу; 

• сприяння системи внутрішнього моніторингу підвищенню рівня 

якості освіти в школі; 

• активної участі усіх працівників закладу у реалізації стандартів із забезпечення якості освіти; 

• планомірність; 

• обґрунтованість; 

• повнота; 

• теоретична і методична підготовленість суб'єктів контролю; 

• відкритість; 

• результативність; 

• безперервність. 

ІV. ПЛАНУВАННЯ ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: МЕХАНІЗМ РОЗРОБКИ, ЗАТВЕРДЖЕННЯ, МОНІТОРИНГУ ТА ПЕРІОДИЧНОГО ПЕРЕГЛЯДУ ОСВІТНІХ ПРОГРАМ 

Стандарт забезпечення якості освіти - це нормативний документ, який регламентує діяльність адміністрації, учителів і учнів із забезпечення якості освіти та визначає міру їхньої відповідальності. 

Стандарти освіти для кожного рівня загальної середньої освіти розробляє і затверджує Міністерство освіти і науки України. 

На підставі Типової освітньої програми заклад розробляє навчальний план кожного рівня загальної середньої освіти. Навчальний план є нормативним документом, який визначає зміст навчання та регламентує організацію освітнього процесу. Навчальний план погоджує педагогічна рада закладу, затверджує директор і вводить в дію наказом. 

Річні навчальні плани складаються для кожного класу відповідного рівня загальної середньої освіти.

Річні навчальні плани розробляють робочі групи у складі заступника директора з навчально-виховної роботи, голів методичних об’єднань. 

Навчальні програми (календарне планування) з навчальних предметів інваріантної і варіативної складової навчального плану розробляють учителі згідно з вимогами Типових освітніх програм. 

   Моніторинг та самооцінювання

1. Основними засобами вивчення якості освіти у заклады є моніторинг та самооцінювання, система інструментарію яких здатна оцінити ефективність освітнього процесу та передбачити подальші кроки до її підвищення. 

2. Моніторинг освітньої діяльності – це система збирання, обробки, зберігання і розповсюдження інформації про освітню систему або окремі її компоненти, яка орієнтована на інформаційне забезпечення управління, що дозволяє зробити висновки про стан об'єкта і дає прогноз її розвитку. 

3. Призначення моніторингу та самооцінювання у забезпеченні всіх учасників освітнього процесу зворотнім зв'язком, що дозволяє вносити послідовні зміни в хід реалізації освітньої програми з метою підвищення якості її результатів. 

4. Мета моніторингу та самооцінювання: 

•  вивчення рівня ефективності роботи закладу, результатів організації освітньої та науково-методичної роботи, а також раціональності педагогічних засобів та технологій; 

•  активізація діяльності педагогічного колективу в напрямі вивчення і впровадження інноваційних технологій; 

•  забезпечення ефективного, об'єктивного інформаційного відображення стану якості системи освіти, 

• відстеження динаміки якості наданих освітніх послуг, ефективності управління якістю освіти. 

5. Завдання моніторингу та самооцінювання: 

•  здійснення систематичного контролю за освітнім процесом в закладі освіти; 

•  створення власної системи неперервного і тривалого спостереження, оцінювання стану освітнього процесу; 

•  аналіз чинників впливу на результативність освітнього процесу, підтримка високої мотивації навчання; 

•  створення оптимальних соціально-психологічних умов для саморозвитку та самореалізації здобувачів освіти і педагогів; 

•  прогнозування на підставі об’єктивних даних динаміки й тенденцій розвитку освітнього процесу в закладі освіти. 

6. Моніторинг та самооцінювання в закладі освіти здійснюють: 

• директор закладу освіти та його заступники; 

• засновник; 

• органи, що здійснюють управління у сфері освіти; 

• державна служба якості освіти 

• органи самоврядування, які створюються педагогічними працівниками, здобувачами освыти та батьками; 

• робочі групи педагогічних працівників;

•  класні керівники;

• соціально-психологічна служба закладу освіти. 

7. Методи моніторингу та самооцінювання: 

•  вивчення документації; 

•  опитування, анкетування; 

•  спостереження; 

•  самооцінювання власної діяльності педагогічними працівниками, здобувачами освіти, адміністрацією. 

8. Критерії моніторингу та самооцінювання: 

• об’єктивність; 

•  систематичність; 

•  відповідність завдань змісту досліджуваного матеріалу (валідність); 

•  надійність (повторний контроль іншими суб’єктами); 

•  гуманізм (в умовах довіри, поваги до особистості); 

•  людиноцентризм. 

          9. Напрямки моніторингу та самооцінювання: 

• дотримання законодавства 

•  ресурсне забезпечення; 

•  рівень навчальних досягнень здобувачів освіти; 

•  професіоналізм педагогічних працівників; 

•  організація управлінської діяльності;

•  забезпечення доступності освіти; 

•  виховний процес. 

10. Етапи проведення моніторингу та самооцінювання 

•  підготовчий — визначення об’єкта вивчення, визначення мети, критерії оцінювання, розробка інструментарію і механізму відстеження, визначення термінів; 

•  практичний (збір інформації) — аналіз документації, тестування, контрольні зрізи, анкетування, цільові співбесіди, самооцінка тощо; 

•  аналітичний — систематизація інформації, аналіз інформації, коректування, прогнозування, контроль за виконанням прийнятих управлінських рішень. 

11. Періодичність проведення моніторингу та самооцінювання 

• здійснюється щорічне комплексне самооцінювання (за напрямами, які визначені у документі про внутрішню систему забезпечення якості). 

• моніторинг та самооцінювання здійснюється впродовж навчального року - закінченого освітнього циклу, проте оцінювання діяльності окремих процесів закладу можна здійснювати у більш стислі/довші терміни, ніж навчальний рік. 

12. Очікувані результати моніторингу та самооцінювання: 

• отримання результатів стану освітнього процесу в закладі освіти; 

•  покращення функцій управління освітнім процесом, накопичення даних для прийняття управлінських та тактичних рішень. 

13. Звітність про результати внутрішнього моніторингу та періодичність його проведення: 

•  інформація про кадрове забезпечення навчального закладу 

• (вересень); 

•  інформація про контингент учнів (вересень); 

•  інформація про матеріально-технічну базу закладу освіти (вересень); 

•  інформація про рівень навченості здобувачів освіти закладу за результатами навчання за рік для здобувачів освіти початкової, основної та старшої ланки (січень, червень); 

•  інформація про результати моніторингу професійної компетентності вчителя (упродовж року); 

•  інформація про динаміку навчальних досягнень здобувачів освіти в розрізі нульового, контрольного та підсумкового заміру знань з предметів навчального плану (вересень, грудень, травень); 

•  інформація про результати моніторингу стану викладання предметів інваріантної складової навчального плану (відповідно до плану); 

• інформація про результати державної підсумкової атестації у 4, 9 та 11 класах (червень); 

•  інформація про результати участі здобувачів освіти закладу у Всеукраїнських, обласних, міських олімпіадах, турнірах, конкурсах (грудень- квітень); 

•  інформація про результати участі здобувачів освіти закладу у ЗНО (травень-червень); 

14. Підсумки моніторингу та самооцінювання: 

• підсумки моніторингу підводяться за результатами навчального року 

• підсумки моніторингу узагальнюються у схемах, діаграмах, висвітлюються в аналітично-інформаційних матеріалах; 

•  за результатами моніторингу розробляються рекомендації, приймаються управлінські рішення щодо планування та корекції роботи; 

• за результатами моніторингу та самооцінювання може бути скоригована стратегія розвитку закладу освіти; 

•  отримані результати вивчення внутрішньої системи забезпечення якості освітньої діяльності можуть розглядатися на засіданнях методичних об'єднань вчителів, нарадах при директору, засіданнях педагогічної ради; 

•  за результатами моніторингу та самооцінювання готуються висновки, які є складовою щорічного звіту про діяльність закладу; 

•  щорічний звіт оприлюднюється на сайті закладу освіти; 

15. Показники опису та інструментів моніторингу та самооцінювання якості освіти: 

• кадрове забезпечення освітньої діяльності – якісний і кількісний склад, професійний рівень педагогічного персоналу; 

•  контингент здобувачів освіти закладу; 

•  психолого-соціологічний моніторинг; 

•  результати навчання здобувачів освіти закладу; 

•  педагогічна діяльність; 

•  управління закладом освіти; 

•  освітнє середовище; 

•  медичний моніторинг; 

•  моніторинг виховного процесу; 

•  моніторинг охорони праці та безпеки життєдіяльності; 

•  формування іміджу закладу освіти. 

16. Порядок проведення моніторингу та самооцінювання: 

•  організація роботи щодо здійснення внутрішнього моніторингу покладається на керівника закладу освіти; 

•  робота з проведення внутрішнього моніторингу здійснюється адміністрацією закладу, педагогічними працівниками в складі робочих груп, соціально-психологічною службою, а також передбачає залучення представників учнівського самоврядування, батьків, якщо є можливість – фахівців у сфері оцінювання якості, освітніх експертів; 

•  загальне керівництво щодо здійснення внутрішнього моніторингу покладається на адміністрацію закладу освіти; 

•  уповноважені особи, що проводить дослідження, мають можливість обрати один із запропонованих видів моніторингу, здійснюють упорядкування інформації про стан і динаміку якості освітнього процесу, координують та узгоджують свою діяльність з адміністрацією закладу освіти; 

•  уповноважені особи несуть відповідальність за дотримання критеріїв здійснення моніторингу; 

•  моніторинг може проводитись як під час освітнього процесу, так і в позанавчальний час. 

17. Відповідальність щодо здійснення внутрішнього моніторингу та самооцінювання: 

•  відповідальність за організацію та проведення моніторингового дослідження покладається на керівника та адміністрацію закладу освіти; 

•  контроль та періодичність проведення моніторингу здійснює адміністрація; 

•  особи, які організовують та здійснюють моніторинг, несуть персональну відповідальність за обробку даних, достовірність і об'єктивність наданої інформації; 

•  моніторинг передбачає широке використання сучасних інформаційних технологій на всіх етапах: збирання, обробка, зберігання, використання інформації; 

•  зберігання та оперативне використання інформації здійснюється як в електронному, так і в паперовому варіанті. 

V. СИСТЕМА ТА МЕХАНІЗМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АКАДЕМІЧНОЇ ДОБРОЧЕСНОСТІ

1. Дотримання академічної доброчесності педагогічними працівниками передбачає: 

• посилання на джерела інформації у разі використання ідей, розробок, тверджень, відомостей; 

• дотримання норм законодавства про авторське право і суміжні права; 

• надання достовірної інформації про методики і результати досліджень, джерела використаної інформації та власну педагогічну діяльність; 

• контроль за дотриманням академічної доброчесності здобувачами освіти; 

• об’єктивне оцінювання результатів навчання. 

2. Дотримання академічної доброчесності здобувачами освіти передбачає: 

• самостійне виконання навчальних завдань, завдань поточного та підсумкового контролю результатів навчання (для осіб з особливими освітніми потребами ця вимога застосовується з урахуванням їхніх індивідуальних потреб і можливостей); 

• посилання на джерела інформації у разі використання ідей, розробок, тверджень, відомостей; 

• дотримання норм законодавства про авторське право і суміжні права; 

• надання достовірної інформації про результати власної навчальної діяльності і джерела інформації. 

3. За порушення академічної доброчесності педагогічні працівники ЗЗСО можуть бути притягнені до такої академічної відповідальності: 

• відмова в присвоєнні кваліфікаційної категорії; 

• позбавлення присвоєної кваліфікаційної категорії; 

• відмова в присвоєнні педагогічного звання; 

• позбавлення присвоєного педагогічного звання; 

• позбавлення права брати участь у роботі визначених законом органів чи займати визначені законом посади. 

4. За порушення академічної доброчесності здобувачі освіти можуть бути притягнені до такої академічної відповідальності: 

• повторне проходження оцінювання (контрольна, практична, лабораторна роботи, тест, залік тощо); 

• повторне проходження відповідного освітнього компонента освітньої програми. 

VI. КРИТЕРІЇ, ПРАВИЛА І ПРОЦЕДУРИ ОЦІНЮВАННЯ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ 

1. Прозорість оцінювання 

Система оцінювання навчальних досягнень здобувачів освіти в закладі освіти включає критерії, правила і процедури, за якими здійснюється оцінювання. 

Здобувачі освіти мають бути систематично поінформовані про розроблені вчителем критерії оцінювання. Інформація про критерії оцінювання може бути донесена до здобувачів освіти у різних формах: 

• в усній формі перед кожним видом роботи, 

• шляхом розміщення на інформаційному стенді у класі, 

• через інтерактивну інтернет-платформу, 

• електронну пошту, 

• інші види комунікації. 

З правилами і процедурами оцінювання батьків і здобувачів освіти закладу  доцільно ознайомити на початку навчального року, оприлюднивши їх на сайті закладу. 

2. Вимоги та критерії оцінювання. 

2.1. Вимоги до обов’язкових результатів навчання визначаються з урахуванням компетентнісного підходу до навчання, в основу якого покладено ключові компетентності: 

1. спілкування державною мовою (уміння усно і письмово висловлювати й тлумачити поняття, думки, почуття, факти та погляди через слухання, говоріння, читання, письмо, застосування мультимедійних засобів; здатність реагувати мовними засобами на повний спектр соціальних і культурних явищ – у навчанні, на роботі, вдома, у вільний час; усвідомлення ролі ефективного спілкування); 

2. спілкування іноземними мовами (уміння належно розуміти висловлене іноземною мовою, усно і письмово висловлювати і тлумачити поняття, думки, почуття, факти та погляди через слухання, говоріння, читання і письмо у широкому діапазоні соціальних і культурних контекстів); 

3. математична компетентність (культура логічного і алгоритмічного мислення; уміння застосовувати математичні числові та геометричні методи для вирішення прикладних завдань у різних сферах діяльності; здатність до розуміння і використання простих математичних моделей; уміння будувати такі моделі для вирішення проблем); 

4. компетентності в природничих науках і технологіях (наукове розуміння природи і сучасних технологій, а також здатність застосовувати його в практичній діяльності, уміння застосовувати науковий метод, спостерігати, аналізувати, формулювати гіпотези, збирати дані, проводити експерименти, аналізувати результати); 

5. інформаційно-цифрова компетентність (впевнене, а водночас критичне застосування інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) для створення, пошуку, обробки, обміну інформацією на роботі, в публічному просторі та приватному спілкуванні; інформаційна й медіа грамотність, основи програмування, алгоритмічне мислення, робота з базами даних, навички безпеки в інтернеті та кібербезпеки; розуміння етики роботи з інформацією (авторське право, інтелектуальна власність тощо); 

6. уміння вчитися впродовж життя (здатність до пошуку та засвоєння нових знань, набуття нових вмінь і навичок, організації навчального процесу (власного і колективного), зокрема через ефективне керування ресурсами та інформаційними потоками, вміння визначати навчальні цілі та способи їх досягнення, вибудовувати свою освітньо- професійну траєкторію, оцінювати власні результати навчання, навчатися впродовж життя); 

7. соціальні та громадянські компетентності (ефективна та конструктивна участь у громадському житті, в сім’ї, на роботі; уміння працювати з іншими на результат, попереджати і розв’язувати конфлікти, досягати компромісів; повага до закону, дотримання прав людини і підтримка соціокультурного різноманіття); 

8. ініціативність та підприємливість (уміння генерувати нові ідеї й ініціативи та втілювати їх у життя з метою підвищення як власного соціального статусу та добробуту, так і розвитку суспільства і держави; вміння раціонально поводити себе як споживач, ефективно використовувати індивідуальні заощадження, приймати доцільні рішення у сфері зайнятості, фінансів тощо); 

9. загальнокультурна грамотність (здатність розуміти твори мистецтва, формувати власні мистецькі смаки, самостійно виражати ідеї, досвід та почуття за допомогою мистецтва; глибоке розуміння власної національної ідентичності як підґрунтя відкритого ставлення та поваги до розмаїття культурного вираження інших); 

10. екологічна грамотність і здорове життя (уміння розумно та раціонально користуватися природними ресурсами в рамках сталого розвитку, усвідомлення ролі навколишнього середовища для життя і здоров’я людини, здатність і бажання дотримуватися здорового способу життя). 

За компетентнісного підходу оцінюється не обсяг засвоєних знань сам по собі, а те, як ці знання використовуються для вирішення прикладних завдань. 

2.2. Для оцінювання навчальних досягнень здобувачів освіти закладу кожен педагогічний працівник повинен спиратися на критерії оцінювання навчальних досягнень, затверджені Міністерством освіти і науки України: 

• Про затвердження методичних рекомендацій щодо оцінювання навчальних досягнень здобувачів освіти закладу першого класу в Новій українській школі: наказ від 20.08.2018 № 924; 

• Про затвердження методичних рекомендацій щодо оцінювання навчальних досягнень здобувачів освіти закладу другого класу: наказ від 27.08.2019 № 1154;

• Про затвердження орієнтовних вимог оцінювання навчальних досягнень здобувачів освіти закладу із базових дисциплін у системі загальної середньої освіти: наказ Міністерства освіти і науки України від 21.08.2013 року № 1222 (Із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства освіти і науки № 1009 від 19.08.2016). 

Проте критерії оцінювання, запропоновані МОН, є загальними і використовуються як основа, своєрідний каркас, за допомогою якого вибудовується система оцінювання. 

2.3. При виконанні обов’язкового виду роботи вчитель повинен мати розроблені критерії оцінювання навчальних досягнень здобувачів освіти закладу, які ґрунтуються на критеріях, затверджених МОН, а також враховують особливості вивчення теми (обсяг годин на вивчення, кількість обов’язкових робіт), освітню програму закладу освіти, компетентнісний підхід до викладання предмету (курсу), організаційну форму проведення навчального заняття). Розроблені вчителем критерії оцінювання не потребують затвердження керівництвом закладу освіти, проте повинні: 

1. мати у своїй основі чіткі і зрозумілі вимоги до навчальних результатів; 

2. дозволяти гарантовано досягти і перевищити ці результати; 

3. заохочувати здобувачів освіти закладу апробувати різні моделі досягнення результату без ризику отримати за це негативну оцінку; 

4. розвивати в учнів впевненість у своїх здібностях і можливостях; 

5. використовувати самооцінювання і взаємооцінювання як важливий елемент навчальної діяльності. 

2.4. Основні підходи до формування критеріїв оцінювання: 

1. оцінювати не лише результат роботи, але й процес навчання, індивідуальний поступ кожного здобувачів освіти закладу; 

2. позитивно оцінювати досягнення здобувачів освіти закладу, незалежно від того, значні вони чи скромні, якщо вони є результатом справжніх зусиль дитини, в цьому є мотивуюча роль оцінювання; 

3. оцінювати рівень аргументації та уміння здобувачів освіти закладу висловлювати свою думку. 

Критерії оцінювання навчальних досягнень реалізуються в нормах оцінок, які встановлюють чітке співвідношення між вимогами до знань, умінь і навичок, які оцінюються, та показником оцінки в балах. 

3. Формувальне оцінювання 

3.1 Використання оцінювання у балах як мірила оцінювання має не завжди

позитивний ефект для визначення навчальних досягнень здобувачів освіти закладу: виставлення оцінок у межах класу відповідно до стандартного розподілу не залишає шансу для здобувачів освіти закладу, які потребують підтримки. Тому в освітньому процесі неможливо обійтись без формувального оцінювання. Воно оцінює процес навчання здобувачів освіти закладу, а не результат. У формувальному оцінюванні переважає оцінювання описове, яке спрямовується на індивідуальний прогрес здобувача освіти закладу. 

3.2 Особливості формувального оцінювання: 

• націлене на визначення індивідуальних досягнень кожного здобувача освіти закладу; 

• не передбачає порівняння навчальних досягненнях різних здобувачів освіти закладу; 

• широко використовує описове оцінювання; 

• застосовує зрозумілі критерії оцінювання, за якими оцінюють здобувача освіти закладу, він стає свідомим учасником процесу оцінювання і навчання; 

• забезпечує зворотний зв’язок – отримання інформації про те, чого здобувачі освіти закладу навчилися, а також про те, як учитель реалізував поставлені навчальні цілі; 

• визначає вектор навчання: виконавши завдання, здобувачі освіти закладу дізнаються про те, якого рівня вони наразі досягли і в якому напрямку їм потрібно рухатися далі. 

3.3. Учитель, з метою впровадження формувального оцінювання використовує такі передумови: 

• ставить перед здобувачами освіти закладу виклики у вигляді пошуку причинно-наслідкових зв’язків, розгляду проблемних задач, реалізації проектів; 

• спонукає здобувачів освіти до самостійного мислення і конструювання відповіді; 

• заохочує до обґрунтування думок і способу міркування; 

• пропонує чіткі критерії оцінювання; 

• формує в здобувачів освіти розуміння, що будь-яке явище або процес потрібно розглядати всебічно; 

• розвиває критичне мислення здобувачів освіти. 

4. Правила і процедури оцінювання здобувачів освіти 

4.1. При оцінюванні навчальних досягнень здобувачів освіти мають ураховуватися: 

• характеристики відповіді здобувача освіти: правильність, логічність, обґрунтованість, цілісність; 

• якість знань: повнота, глибина, гнучкість, системність, міцність; 

• сформованість предметних умінь і навичок; 

• рівень володіння розумовими операціями: вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, класифікувати, узагальнювати, робити висновки тощо; 

• досвід творчої діяльності (вміння виявляти проблеми та розв'язувати їх, формулювати гіпотези); 

• самостійність оцінних суджень. 

4.2. У процесі впровадження компетентнісного підходу оцінювання навчальних досягнень спрямовується на вирішення таких основних навчальних завдань: 

• розв’язання проблем і прийняття рішень; 

• розуміння, а не відтворення фрагментів інформації; 

• оцінювання умінь, які визначають здатність працювати в команді; 

• уміння слухати, розв’язувати конфлікти, вирішувати дискусійні питання і проблеми; 

• уміння застосовувати знання в реальних життєвих ситуаціях. 

Названі вище орієнтири покладено в основу чотирьох рівнів навчальних досягнень учнів: початкового, середнього, достатнього, високого. 

4.3. Рівні навчальних досягнень визначаються за такими характеристиками: 

 Перший рівень - початковий. Відповідь здобувача освіти фрагментарна, характеризується початковими уявленнями про предмет вивчення. 

 Другий рівень - середній. Здобувач освіти відтворює основний навчальний матеріал, виконує завдання за зразком, володіє елементарними вміннями навчальної діяльності. 

 Третій рівень - достатній. Здобувач освіти знає істотні ознаки понять, явищ, зв'язки між ними, вміє пояснити основні закономірності, а також самостійно застосовує знання в стандартних ситуаціях, володіє розумовими операціями (аналізом, абстрагуванням, узагальненням тощо), вміє робити висновки, виправляти допущені помилки. Відповідь учня (учениця) правильна, логічна, обґрунтована, хоча їм бракує власних суджень. 

 Четвертий рівень - високий. Знання Здобувач освіти є глибокими, міцними, системними; учень (учениця) вміє застосовувати їх для виконання творчих завдань, його (її) навчальна діяльність позначена вмінням 

самостійно оцінювати різноманітні ситуації, явища, факти, виявляти і відстоювати особисту позицію. 

Кожний наступний рівень вимог вбирає в себе вимоги до попереднього, а також додає нові характеристики. 

Водночас визначення високого рівня навчальних досягнень, зокрема оцінки 12 балів, передбачає знання та уміння в межах навчальної програми і не передбачає участі здобувачів освіти у олімпіадах, творчих конкурсах тощо. 

4.4. Видами оцінювання навчальних досягнень здобувачів освіти є поточне, тематичне, семестрове, річне оцінювання та державна підсумкова атестація. Поточне оцінювання - це процес встановлення рівня навчальних досягнень здобувача освіти в оволодінні змістом предмета, уміннями та навичками відповідно до вимог навчальних програм. 

Об'єктом поточного оцінювання рівня навчальних досягнень здобувачів освіти є знання, вміння та навички, самостійність оцінних суджень, досвід творчої діяльності та емоційно-ціннісного ставлення до навколишньої дійсності. 

Поточне оцінювання здійснюється у процесі вивчення теми. Його основними завдання є: 

• встановлення й оцінювання рівнів розуміння і первинного засвоєння окремих елементів змісту теми; 

• встановлення зв'язків між ними та засвоєним змістом попередніх тем; - закріплення знань, умінь і навичок. 

Формами поточного оцінювання є: 

• індивідуальне, групове та фронтальне опитування; 

• робота з діаграмами, графіками, схемами; 

• робота з контурними картами; 

• виконання здобувачами освіти різних видів письмових робіт; 

• взаємоконтроль здобувачів освіти у парах і групах;

•  самоконтроль тощо. 

В умовах упровадження зовнішнього незалежного оцінювання особливого значення набуває тестова форма контролю та оцінювання навчальних досягнень здобувачів освіти. 

Інформація, отримана на підставі поточного контролю, є основною для коригування роботи вчителя на уроці. 

Тематичному оцінюванню навчальних досягнень підлягають основні результати вивчення теми (розділу). 

Тематичне оцінювання навчальних досягнень здобувачів освіти забезпечує: 

• усунення безсистемності в оцінюванні; 

• підвищення об'єктивності оцінки знань, навичок і вмінь; 

• індивідуальний та диференційований підхід до організації навчання; 

• систематизацію й узагальнення навчального матеріалу; 

• концентрацію уваги здобувачів освіти до найсуттєвішого в системі знань з кожного предмета. 

Тематична оцінка виставляється на підставі результатів опанування здобувачами освіти матеріалу теми впродовж її вивчення з урахуванням поточних оцінок, різних видів навчальних робіт (практичних, лабораторних, самостійних, творчих, контрольних робіт тощо) та навчальної активності здобувачів освіти. 

Перед початком вивчення чергової теми всі здобувачі освіти мають бути ознайомлені з тривалістю вивчення теми (кількість занять), кількістю й тематикою обов'язкових робіт і термінами їх проведення, умовами оцінювання. 

Оцінка за семестр виставляється за результатами тематичного оцінювання, а за рік - на основі семестрових оцінок. Здобувач освіти має право на коригування семестрової оцінки. 

5. Самооцінювання та взаємооцінювання здобувачів освіти 

5.1 Використання формувального оцінювання передбачає застосування прийому самооцінювання або взаємооцінювання. Ці прийоми сприяють підвищенню ефективності формувального оцінювання, адже коли здобувачы освіти володіють навичками самооцінювання і взаємооцінюваня, то питання надійності і неупередженості оцінювання не виникають. Сутність самооцінювання і взаємооцінювання полягає в наступному: діти можуть оцінити себе тільки тоді, коли у них є цілі, яких вони повинні досягти в процесі навчання, і зрозумілі критерії оцінювання. 

 5.2 Процедури самооцінювання / взаємооцінювання включають в себе: 

• розроблення вчителем чітких критеріїв оцінювання; 

• створення необхідного психологічного настрою здобувачів освіти на аналіз власних результатів або отримання коментарів від свого однокласника; 

• забезпечення умов, коли критерії оцінювання здобувачами освіти відомі, і вони самостійно зіставляють з ними свої результати, роблячи при цьому відповідні висновки про ефективність роботи; 

• складання здобувачами освіти власної програми діяльності на наступний етап навчання з урахуванням отриманих результатів. 

5.3. Вчителю для розвитку навичок самооцінювання/ взаємооцінювання навчальної діяльності дитини необхідно: 

• регулярно нагадувати здобувачам освіти про цілі і критерії оцінювання; 

• планувати при проведенні навчальних занять час для самооцінювання/взаємооцінювання; 

• оприлюднювати мету навчального заняття, критерії оцінювання навчальних досягнень; 

• пам’ятати, що самооцінювання – один з видів оціночної діяльності, пов’язаний не з виставленням собі оцінок, а з процедурою оцінювання, воно найменше пов’язане з балами. 

6. Аналіз (моніторинг) результатів навчання 

6.1 Основним індикатором вимірювання результатів освітньої діяльності здобувачів освіти є їхні навчальні досягнення. Для оцінки результатів освітньої діяльності здобувачів освіти є впровадження моніторингу навченості здобувачів освіти. 

6.2 Основні завданнями моніторингу навчальних досягнень здобувачів освіти: 

1) вивчення якості освітнього процесу; 

2. корекція освітньої діяльності педагогів, методичних підходів у викладацькій діяльності; 

3. удосконалення оцінювання навчальних досягнень здобувачів освіти з окремих предметів (курсів); 

4. простеження компетентнісного підходу у системі оцінювання навчальних досягнень здобувачів освіти; 

5. визначення необхідності індивідуальної освітньої траєкторії для окремих здобувачів освіти. 

6.3 При розробленні завдань моніторингу використовує завдання, які розроблені КУ «ОЦПРПП», предметними методичними комісіями, заступниками з навчально-виховної роботи тощо.

6.4 Способи отримання інформації за результатами моніторингових досліджень, що стосуються системи оцінювання навчальних досягнень здобувачів освіти: 

• порівняльний аналіз між результатами ДПА та підсумковим оцінюванням учителя з предмету (курсу) – є одним із чинників визначення надійності системи оцінювання навчальних досягнень здобувачів освіти; 

• порівняльний аналіз середнього балу навчальних досягнень здобувачів освіти з окремих предметів – дає можливість коригування оцінювання навчальних досягнень здобувачів освіти. 

7 За результатами проведення моніторингів навчальних досягнень здобувачів освіти у закладі освіти готується звіт та наказ, у якому підводяться підсумки проведення моніторингових досліджень. 

8 Результати моніторингу можуть бути розглянуті на засіданнях педагогічної ради, нарад при директору, засіданнях методичної ради та методичних комісіях вчителів. 

9 Результати моніторингу використовуються під час самооцінювання освітньої діяльності закладу освіти, при складанні річного плану роботи, у процесі розроблення стратегії розвитку закладу освіти, у процесі планування науково-методичної роботи закладу освіти, для визначення напрямів підвищення кваліфікації педагогічних працівників, для визначення індивідуальної освітньої траєкторії здобувача освіти. 

10 Для моніторингу системи оцінювання здобувачів освіти використовується «Форма самооцінювання системи оцінювання здобувачів освіти» (Додаток 2). 

VІI. КРИТЕРІЇ, ПРАВИЛА І ПРОЦЕДУРИ ОЦІНЮВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ 

1. Внутрішня система забезпечення якості освіти передбачає підвищення якості професійної підготовки фахівців відповідно до очікувань суспільства. 

2. Вимоги до педагогічних працівників закладу встановлюються у відповідності до розділу VІ Закону України «Про повну загальну освіту». 

3. Якість педагогічного складу регулюється прозорими процедурами відбору, призначення та звільнення з посади, кваліфікаційними вимогами та вимогами до професійної компетентності, системою підвищення кваліфікації. 

4. Відповідність фаховості вчителя навчальній дисципліні визначається відповідністю його спеціальності згідно з документами про вищу освіту або досвідом практичної роботи за відповідним фахом та проходженням відповідного підвищення кваліфікації. 

5. Основними критеріями оцінювання педагогічної діяльності педагогічних працівників є: 

• освітній рівень педагогічних працівників; 

•  результати атестації; 

•  систематичність підвищення кваліфікації; 

•  наявність педагогічних звань, почесних нагород; 

•  наявність авторських програм, посібників, методичних рекомендацій, статей тощо; 

•  участь в проєктній діяльності; 

•  участь у дослідно-експериментальній роботі; 

•  результати освітньої діяльності; 

•  результати сертифікації 

• участь у короткострокових формах підвищення кваліфікації: тренінгах, семінарах, семінарах-практикумах, семінарах-нарадах, семінарах-тренінгах, вебінарах, майстер-класах тощо; 

•  публікації в педагогічних періодичних виданнях та на освітянських сайтах; 

•  участь у експертній роботі; 

•  участь у міжнародних освітніх програмах. 

6. Планування педагогічними працівниками своєї діяльності. 

Календарний (календарно-тематичний) план є основним робочим документом, який визначає педагогічну діяльність вчителя та допомагає досягти очікуваних результатів навчання. Календарне планування розробляється вчителем самостійно або спільно з іншими педагогами в структурі методичної комісії закладу освіти. 

Розроблюючи календарно-тематичні плани, потрібно враховувати:

• Державні стандарти загальної середньої освіти; 

• навчальні програми предметів (курсів); 

•  освітню програму закладу освіти. 

Вчителі можуть розробляти власні навчальні програми з предметів, курсів на основі Державних стандартів загальної середньої освіти – самостійно або об’єднавшись у професійні спільноти. Навчальні програми предметів або курсів розробляються з урахуванням мети і загальних цілей у рамках кожної з освітніх галузей початкової, основної, старшої ланок.

Календарно-тематичний план, навчальна програма повинні бути синхронізовані з освітньою програмою закладу освіти. Обсяг запланованих годин за планом не повинен перевищувати або бути меншим за обсяг годин навчального плану, освітньої програми закладу освіти. 

Календарно-тематичний план – це результат творчої роботи вчителя, його бачення способів і напрямів отримання очікуваних результатів навчання. Учитель сам визначає необхідний обсяг годин на вивчення теми, може змінювати послідовність їх вивчення, визначати обов’язкові види робіт. Форма ведення календарно-тематичного плану є довільною. У першу чергу, план має бути зручним для використання самим учителем. Календарно- тематичний план, крім тем уроків та дат їх проведення, може містити опис наскрізних змістових ліній, визначення ключових компетентностей, які розвиваються на даному занятті, домашні завдання, інші компоненти на розсуд вчителя. 

У процесі вивчення роботи педагога щодо ведення календарно- тематичних планів треба звернути увагу на наступне: 

•  відповідність плану Державному стандарту загальної середньої освіти; 

•  відповідність очікуваним результатам навчально-пізнавальної діяльності учнів згідно навчальних програм з предметів (курсів); 

•  відповідність структури і обсягу календарно-тематичного плану освітній програмі закладу освіти, навчальному плану; 

•  забезпечення компетентнісного підходу у викладанні. 

Календарне планування може розроблятись або на семестр, або на весь навчальний рік. 

У кінці навчального року вчителі самостійно або на засіданнях методичних комісій проводять аналіз реалізації календарно-тематичного планування та визначають напрямки вирішення проблем, які виникали у ході використання календарного планування протягом навчального року. 

Адміністрація закладу загальної середньої освіти або працівники методичних служб можуть лише надавати методичну допомогу вчителю, з метою покращення освітнього процесу, а не контролювати його.

7. Використання освітніх технологій, спрямованих на формування ключових компетентностей і наскрізних умінь здобувачів освіти. 

Процес навчання не може спиратись лише на передачу знань і навичок від учителя до здобувача освіти. Вчителі мають формувати в здобувачів освіти уміння робити висновки, самостійно ухвалювати рішення, критично мислити. 

Щоб досягти цієї мети, необхідно формувати ключові компетентності, простежувати у викладанні предметів (курсів) наскрізні змістові лінії. 

В організації цієї роботи можна виокремити такі етапи: 

1. обговорення на засіданнях педагогічної ради та нарадах при директорові проблем впровадження компетентнісного підходу; 

2. планування роботи вчителя. У календарно-тематичних планах, навчальних програмах учителів мають бути передбачені види роботи, спрямовані на оволодіння здобувачами освіти ключовими компетентностями; 

3. вивчення роботи вчителів шляхом спостереження за проведеними навчальними заняттями та виконання аналізу результатів контрольних зрізів. Форми і методи роботи вчителя мають бути спрямовані на розвиток творчої, пошукової та аналітичної діяльності учнів. 

У процесі вивчення педагогічної діяльності вчителя потрібно враховувати доречність та ефективність використання певних форм роботи для оволодіння здобувачами освіти ключовими компетентностями. 

Результати спостереження за відвіданими навчальними заняттями та проведеними контрольними зрізами для підвищення якості освітньої діяльності у закладі можна використати наступним чином: 

1. підготувати аналітичний висновок, у якому виокремити позитивні моменти роботи педагогів та проблеми, які виникають у процесі застосування компетентнісного підходу до навчання; 

2. організувати в закладі освіти майстер-класи вчителів, які успішно впроваджують компетентнісний підхід у процесі викладання; 

3. розробки навчальних занять учителів можна оприлюднити на веб- сайті закладу освіти або інших відкритих ресурсах для обміну педагогічним досвідом. 

8. Формування і реалізація індивідуальних освітніх траєкторії для здобувачів освіти. 

Індивідуальна освітня траєкторія може розроблятися для здобувачів освіти, які: 

•  потребують індивідуальної форми навчання (педагогічного патронажу); 

•  перебувають на дистанційній формі навчання; 

• перебували на довготривалому лікуванні; 

•  потребують відповідного періоду адаптації; 

•  прибули з інших закладів освіти; 

•  випереджають однокласників у швидкості та якості засвоєння навчального матеріалу; 

•  мають індивідуальні інтереси, нахили, уподобання; 

•  мають особливі освітні потреби. 

Форми індивідуальної освітньої траєкторії: 

• організація індивідуальної форми навчання (педагогічного патронажу); 

•  організація дистанційної форми навчання тощо. 

Основні складові змісту індивідуальної освітньої траєкторії: 

• індивідуальний підхід до вивчення навчальних дисциплін; 

•  визначення власних цілей дитини у вивченні конкретної теми або розділу; 

•  вибір оптимальної форми та темпу навчання; 

•  використання способів навчання, які відповідають індивідуальним особливостям здобувача освіти; 

•  здійснення здобувачем освіти самооцінки власної діяльності. 

Усі ці ознаки змістової частини індивідуальної освітньої траєкторії неможливі без спільної роботи вчителя і здобувача освіти. Учитель в умовах реалізації індивідуальної освітньої траєкторії має стати для здобувача освіти т’ютором, консультантом, координатором. Розроблення індивідуальної освітньої траєкторії потребує залучення психолога та комунікації з батьками. 

9. Використання технологій змішаного навчання. 

Одним із шляхів забезпечення індивідуальної освітньої траєкторії є використання технології змішаного навчання (поєднання дистанційної і класно-урочної форм організації освітнього процесу). 

Для цього заклад освіти має здійснити такі організаційні заходи: 

•  використання діючої платформи де здійснюється комунікація; 

• розроблення та розміщення вчителями електронних освітніх ресурсів; 

•  розроблення індивідуальних завдань для виконання; 

10. Створення та використання освітніх ресурсів. 

Основні види освітніх ресурсів, які можуть створюватись педагогічними працівниками: 

•  розробки, плани-конспекти, сценарії проведення навчальних занять; 

•  додаткові інформаційні матеріали для проведення уроків; 

•  тестові перевірочні контрольні роботи та моніторинги; 

•  практичні і проектні завдання для роботи здобувачів освіти під час проведення навчальних занять та вдома; 

•  завдання для самостійного опрацювання здобувачами освіти; 

•  навчальні програми; 

•  календарно-тематичні плани; 

•  електронні освітні ресурси для дистанційного навчання; 

•  інші інформаційні ресурси 

11. Формування суспільних цінностей у здобувачів освіти. 

Виховний процес не буде ефективним, якщо він не поєднується з навчальною діяльністю та не вплетений органічно в освітній процес. 

Виховання, яке обмежується лише бесідами на морально-етичні теми в післяурочний час, ніколи не стане дієвим та ефективним. Якісний виховний процес має ґрунтуватись насамперед на особистому прикладі учителя та використанні виховної складової змісту навчальних предметів і курсів. Ефективність виховного процесу неможлива без атмосфери довіри, доброзичливості, взаємної підтримки. Основну інформацію про рівень виховного процесу і його наскрізності ми можемо отримати шляхом спостереження за навчальними заняттями. Процес виховання може простежуватись як у самому процесі викладання, так і у змісті предмету або курсу. 

Основні аспекти виховання, які можна забезпечити під час проведення навчальних занять: 

•  повага гідності, прав і свобод людини; 

• повага до культурної багатоманітності; 

• визнання цінності демократії, справедливості, рівності та верховенства права; 

•  розвиток громадянської свідомості та відповідальності; 

•  розвиток навичок критичного мислення; 

•  розвиток навичок співпраці та командної роботи; 

•  формування здорового і екологічного способу життя; — статеве виховання та виховання гендерної рівності; — інші виховні аспекти. 

Важливим доповненням виховної роботи є тематичні позаурочні заходи, які готуються спільно з здобувачами освіти. 

12. Використання ІКТ в освітньому процесі. 

До сучасних інформаційно-комунікаційних технологій навчання відносяться інтернет-технології, мультимедійні програмні засоби, офісне та спеціалізоване програмне забезпечення, електронні посібники та підручники, системи дистанційного навчання та інші. 

12.1. Використання ІКТ педагогічними працівниками в освітньому процесі дає змогу реалізувати ряд важливих завдань: 

•  створення електронних освітніх ресурсів; 

• інтенсифікація роботи з документами; 

•  комунікація з здобувачами освіти та батьками; 

• створення наочності, дидактичних матеріалів в електронному вигляді; 

•  використання нових освітніх технологій (дистанційного, змішаного навчання, веб-квестів тощо);  розроблення моніторингових робіт; 

•  створення електронних каталогів і баз даних; 

•  використання хмарних сховищ документів; 

•  використання електронних підручників в освітньому процесі; — підвищення професійного рівня педагога, обмін досвідом;

•   отримання актуальної освітньої інформації. 

Інформаційно-комунікаційні технології дозволяють використовувати нові освітні технології, зокрема, змішане навчання, вебінари, веб-квести та інші. 

12.2. Передумови ефективного використання ІКТ педагогічними працівниками: 

1. необхідна матеріальна база: наявність комп’ютерів та іншого технічного обладнання, програм, доступу до мережі Інтернет; 

2. формування інформаційної культури та медійної грамотності вчителя, розвиток умінь знаходити необхідну інформацію; 

3. розвиток комп’ютерної грамотності вчителів, навички впевненого користувача у використанні комп’ютерних 

технологій, офісних програм; 

4. знання методик ефективного застосування комп’ютерних програм; 

5. наявність відповідного програмного забезпечення, що відповідало б навчальним програмам з цих дисциплін. 

12.3. Розвиток інформаційно-комунікаційної компетентності педагогів може бути забезпечений через такі форми науково-методичної роботи: 

•  семінари з питань впровадження ІКТ в освітньому процесі; 

•  індивідуальні консультації; 

•  майстер-класи педагогів, компетентних у впровадженні ІКТ в освітній процес; 

•  дистанційне навчання педагогічних працівників, онлайн-курси; 

•  самоосвітня діяльність педагогічних працівників; 

12.4. Вивчення й оцінювання використання учителями ІКТ може здійснюватись через спостереження за проведенням навчальних занять. Рівень оволодіння учителями ІКТ може враховуватись у процесі атестації вчителя. 

13. Підвищення кваліфікації педагогічних працівників. 

З метою вдосконалення професійної підготовки педагогів закладу шляхом поглиблення, розширення й оновлення професійних компетентностей організовується підвищення кваліфікації педагогічних працівників. 

13.1. Щорічне підвищення кваліфікації педагогічних працівників здійснюється відповідно до статті 51 Закону України “Про повну загальну освіту”, Постанова Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 800 про підвищення кваліфікації педагогічних працівників та інших нормативно-правових актів.

13.2. Загальна кількість академічних годин для підвищення кваліфікації педагогічного працівника протягом п’яти років, яка оплачується за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, не може бути меншою за 150 годин, з яких частина від загальної кількості годин обов’язково має бути спрямована на вдосконалення знань, умінь і практичних навичок у частині роботи з учнями з особливими освітніми потребами. 

13.3. Щорічний план підвищення кваліфікації педагогічних працівників затверджує педагогічна рада, приймає рішення щодо визнання результатів підвищення кваліфікації педагогічних працівників. 

13.4. Показником ефективності або результативності діяльності педагогічних працівників є їх атестація та сертифікація, яка проводиться відповідно до ст.48, ст.49 Закону України «Про повну загальну освіту», постанови Кабінету Міністрів  України  №1190   від  27.12.2018   року та інших нормативно-правових актів. 

14. Атестація педагогічних працівників – це система заходів, спрямованих на всебічне та комплексне оцінювання педагогічної діяльності педагогічних працівників. За результатами атестації визначається відповідність педагогічного працівника займаній посаді, присвоюється кваліфікаційна категорії, педагогічне звання. 

15. Сертифікація педагогічних працівників – це зовнішнє оцінювання професійних компетентностей педагогічного працівника (у тому числі з педагогіки та психології, практичних вмінь застосування сучасних методів і технологій навчання). 

15.1. Сертифікація педагогічного працівника відбувається на добровільних засадах виключно за його ініціативою та передбачає: 

•  експертне оцінювання професійних компетентностей учасників сертифікації шляхом вивчення практичного досвіду їхньої роботи; 

•  самооцінювання учасником сертифікації власної педагогічної майстерності; 

•  оцінювання фахових знань та умінь учасників сертифікації шляхом їх незалежного тестування. 

15.2. Успішне проходження сертифікації зараховується як проходження атестації педагогічним працівником, а також є підставою для присвоєння йому відповідної кваліфікаційної категорії та/або педагогічного звання. 

16. Педагогіка партнерства. 

Найважливішим напрямом, який забезпечує педагогіку партнерства у закладі освіти, є особистісно орієнтована технологія навчання. Особистісно орієнтоване навчання спрямоване на вирішення завдань розвитку в учнів стійкого інтересу до пізнання, бажання та вміння самостійно вчитися. 

Особистісно орієнтований підхід неможливий без постійної взаємодії, діалогу, неупередженого ставлення до здобувачів освіти. 

Методологічні завдання для забезпечення особистісно орієнтованого підходу в освітньому процесі: 

• забезпечити можливість здобувачу освіти вільно висловлювати свою думку; 

•  розвивати в здобувачі освіти вміння аргументовано конструювати свою відповідь; 

•  забезпечити партнерські стосунки між вчителем і дитиною. 

17. Співпраця з батьками з питань організації освітнього процесу. 

Педагогічні працівники мають інформувати батьків про важливі аспекти освітнього процесу в закладі через доступні канали комунікації. Важливою для батьків є інформація про критерії оцінювання навчальних досягнень здобувачів освіти. 

Дбаючи про ефективну взаємодію з батьками, учитель повинен враховувати важливість таких чинників: 

1. Доброзичливе ставлення до дитини. Психологічний контакт з батьками легше налагодити, якщо вчитель виявляє розуміння дитини, симпатизує їй, бачить позитивні риси. 

2. Запрошення батьків до співпраці. Доброзичливість, відкритість у спілкуванні з батьками – перший крок до співпраці з ними. З такою ініціативою має виступити вчитель, оскільки до цього його зобов’язує професійний обов’язок. 

3. Визнання батьків партнерами у співпраці заради дитини. Учитель повинен завжди наголошувати на важливій ролі батьків у вихованні та розвитку дитини. 

4. Пошук нових форм співпраці. Особливо корисний обмін думками з батьками щодо налагодження взаєморозуміння з дітьми. 

Комунікація з батьками може відбуватись у різних формах. Це насамперед індивідуальні зустрічі, бесіди. Важливою є онлайнова комунікація за допомогою соціальних мереж або інтерактивної інтернет- платформи. 

18. Педагогічне наставництво, взаємонавчання та співпраця. 

Взаємне збагачення педагогічними здобутками, спільний пошук оптимальних методів і форм викладання призводить до професійного зростання та вдосконалення системи освітньої діяльності. 

Форми командної роботи педагогічних працівників що можуть удосконалити якість освітньої діяльності в закладі освіти: 

•  спільне планування роботи; 

•  робота над розв’язанням відповідної науково-методичної проблеми; 

•  спільна реалізація освітніх проєктів; 

•  взаємовідвідування навчальних занять; 

•  дослідно-експериментальна робота; 

•  інститут наставництва; 

•  інтеграція змісту навчальних предметів; — поширення педагогічного досвіду. 

Важливим є інститут наставництва в закладі освіти. Наставництво необов’язково передбачає опіку більш досвідченого працівника над молодим вчителем. Наставником для інших працівників може бути педагогічний працівник, який є більш обізнаним і компетентним у відповідній сфері педагогічної роботи. 

19. Педагогічні працівники під час провадження педагогічної та наукової (творчої) діяльності мають дотримуватись академічної доброчесності відповідно до Положення про академічну доброчесніть, яке є окремим документом закладу освіти. 

20. Моніторинг та самооцінювання педагогічної діяльності вчителя. Для моніторингу роботи вчителя використовується «Форма спостереження за навчальним заняттям» (Додаток 3), 

«Форма самооцінювання системи педагогічної діяльності» (Додаток 4) та критерії оцінювання педагогічної діяльності педагогічного працівника. 

VIІІ. КРИТЕРІЇ, ПРАВИЛА І ПРОЦЕДУРИ ОЦІНЮВАННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИХ ПРАЦІВНИКІВ ЗАКЛАДУ ОСВІТИ 

1. Критерії, правила і процедури оцінювання управлінської діяльності керівних працівників закладу освіти. Критерії, правила і процедури оцінювання управлінської діяльності керівних працівників закладу освіти визначаються на основі положень наказу Міністерства освіти і науки України від 09.01.2019 № 17 «Про затвердження Порядку проведення інституційного аудиту закладів загальної середньої освіти». Управління процесом забезпечення якості освіти регламентується внутрішніми нормативно-правовими документами (статут, положення, рішення, накази тощо), що визначають зміст внутрішньої системи забезпечення якості освіти та механізми її забезпечення. 

2. Наявність стратегії розвитку та системи планування діяльності закладу, моніторинг виконання поставлених цілей і завдань. Для досягнення високої якості освітньої діяльності у закладі розробляється та оприлюднюється стратегія розвитку, яка визначає напрямки ефективних змін та підвищення якості освітньої системи на певний період. 

3. Спрямування управлінських рішень керівництва на досягнення стратегічних та поточних цілей закладу освіти. З цією метою заклад розробляє та виконує узгоджені між собою плани різного терміну реалізації та спрямування (річний, місячний, тижневий). До розроблення річного плану роботи долучаються представники від педагогічного колективу, учнівства та батьків. 

4. Аналіз планів відповідно до структури системи внутрішнього забезпечення якості освіти. Результатом аналізу такого планування стають відповідні управлінські рішення. 

5. Заходи із підвищення якості освітньої діяльності. Такі заходи здійснюються на підставі даних про поточний стан та динаміки результатів освітньої діяльності. Для цього здійснюється моніторинг певних компонентів освітнього процесу: ефективність управлінської діяльності, навчальних досягнень здобувачів освіти, соціально-психологічного клімату тощо. Моніторинг проводиться шляхом вивчення документів, аналізу навчальних досягнень, опитування учасників освітнього процесу, спостереження, розгляду звернень громадян, комунікації на інтерактивних платформах тощо. 

6. Здійснення у закладі освіти самооцінювання якості освітньої діяльності на основі стратегії (політики) і процедур забезпечення якості освіти. Результат самооцінювання відображається у річному звіті. Річний звіт схвалюється педагогічною радою та оприлюднюється на сайті навчального закладу. 

7. Керівництво закладу освіти планує та здійснює заходи щодо утримання у належному стані будівель, приміщень, обладнання. 

8. Формування відносин довіри, прозорості, дотримання етичних норм. Досягнення мети діяльності закладу можливе за умови створення сприятливого психологічного клімату, атмосфери довіри між учасниками освітнього процесу, комфортних умов для здобувачів освіти. 

9. У навчальному закладі працюють над створенням психологічно комфортного середовища, яке забезпечує конструктивну взаємодію здобувачів освіти, їх батьків, педагогічних та інших працівників закладу освіти та взаємну довіру. 

10. Учасники освітнього процесу можуть впливати на прийняття управлінських рішень через участь у нарадах, обговоренні, внесенні пропозицій і т.д. 

11. Керівництво закладу здійснює процеси управління та організації освітньої діяльності в умовах інформаційної відкритості та комунікації з учасниками освітнього процесу і громадою через оприлюднення інформації на сайті школи. Спілкування між учасниками освітнього процесу може відбуватися із використанням сучасних технологій. 

12. У закладі розроблено та оприлюднено Положення про академічну доброчесність, з учасниками освітнього процесу проводиться робота щодо дотримання його вимог. Ключовим чинником формування відповідального ставлення до цих питань має стати нульова толерантність усіх учасників освітнього процесу до фактів порушення норм академічної доброчесності. 

13. Ефективність кадрової політики та забезпечення можливостей для професійного розвитку педагогічних працівників. Комплектація закладу освіти кваліфікованими педагогічними працівниками та іншими працівниками є одним з найважливіших завдань керівництва для забезпечення якісної освітньої діяльності та високої якості освіти.  Керівник закладу освіти формує штат закладу, залучаючи кваліфікованих педагогічних та інших працівників відповідно до штатного розпису та освітньої програми. Кваліфікаційні вимоги до вчителів можуть різнитися залежно від поглибленого вивчення окремих предметів, профільної спрямованості класів та закладу в цілому. Керівництво закладу освіти за допомогою системи матеріального та морального заохочення мотивує педагогічних працівників до підвищення якості освітньої діяльності, саморозвитку, здійснення інноваційної освітньої діяльності. У закладі створюються умови для постійного професійного розвитку педагогічних працівників та підтримки власної професійної траєкторії. Керівництво заохочує та підтримує методичну роботу педагогічних працівників, їхню участь у професійних конкурсах, конференціях, курсах підвищення кваліфікації у різних формах, публікацію матеріалів за темами професійної діяльності та сприяє їх сертифікації. Важливим чинником є також професійне самовдосконалення керівних працівників, що безпосередньо впливає на якість роботи закладу. 

14. Організація освітнього процесу на засадах людиноцентризму, прийняття управлінських рішень на основі конструктивної співпраці учасників освітнього процесу, взаємодія закладу освіти з місцевою громадою. Головний принцип освітнього процесу – людиноцентризм – реалізується через виконання освітньої програми закладу освіти, яка розробляється відповідно до державних стандартів загальної середньої освіти, має враховувати потреби та інтереси здобувачів освіти, спроможності закладу. Документи, які реалізують принцип людиноцентризму: 

• Статут закладу містить опис основних принципів освітнього процесу, визначає ключові права та обов’язки всіх його учасників. 

• Освітня програма дозволяє реалізувати право на освіту через практичну діяльність всіх учасників освітнього процесу саме у процесі навчання. Ця програма розробляється відповідно до державних стандартів загальної середньої освіти, враховує потреби та інтереси здобувачів освіти, спроможність закладу освіти. 

• Правила поведінки визначають, як саме мають реалізовуватися стосунки між учасниками освітнього процесу, щоб освітнє середовище було вільним від будь-якого насильства та формувало атмосферу конструктивного спілкування та співпраці. 

• Правила внутрішнього розпорядку визначають оптимальні умови для комунікації учасників освітнього процесу та їхні права і обов’язки.

15. Використання різноманітних форм і технологій організації освітнього процесу, форм та методів роботи під час проведення навчальних занять забезпечує оволодіння здобувачами освіти ключових компетентностей. 

16. У освітньому закладі створюються умови для реалізації прав і обов’язків учасників освітнього процесу. 

17. Режим роботи закладу та розклад занять враховують вікові особливості здобувачів освіти, відповідають їхнім індивідуальним можливостям та інтересам, сприяють формуванню індивідуальних освітніх траєкторій та забезпечують можливості для гнучкого використання різноманітних організаційних форм навчання і викладання. 

18. Процедури комплектації класів, зарахування, відрахування, переведення та випуску здобувачів освіти мають здійснюватися відповідно до встановленого порядку. Заклад оприлюднює інформацію про проектну потужність закладу, територію обслуговування, правила прийому. 

19. В освітньому закладі вживаються заходи щодо забезпечення належного стану приміщень і обладнання, вивчаються потреби здобувачів освіти та педагогічних працівників, готуються і доводяться до відома засновника запити для задоволення потреб закладу. 

20. Керівництво освітнього закладу сприяє виявленню громадської активності та ініціативи учасників освітнього процесу, їх участі в житті місцевої громади. 

21. Педагогічна рада розглядає на своїх засіданнях питання освітнього процесу, зокрема забезпечення якості освітньої діяльності. Колегіальність рішень педагогічної ради має велике значення для формування атмосфери співпраці у педагогічному колективі. Адміністрація закладу сприяє реалізації інноваційної роботи, що дозволяє забезпечити ефективність освітньої діяльності та створює умови для використання в освітньому процесі технологій, спрямованих на підвищення рівня навчальної мотивації здобувачів освіти. 

22. Управлінські рішення приймаються з урахуванням пропозицій учасників освітнього процесу. Для цього керівництво закладу забезпечує необхідні умови для діяльності різноманітних форм громадського самоврядування (батьківські ради, учнівське самоврядування тощо). 

23. Принципи громадського самоврядування у закладі освіти: 

•   пріоритету прав та свобод людини і громадянина; 

• верховенства права; 

• взаємної поваги та партнерства; 

• обов’язковості розгляду пропозицій сторін; 

•   пріоритету узгоджувальних процедур; 

•   прозорості, відкритості та гласності; 

•   обов’язковості дотримання досягнутих домовленостей; 

•   взаємної відповідальності сторін.

24. Формування та забезпечення реалізації політики академічної доброчесності. У закладі розроблено Положення про академічну доброчесність. Заклад освіти впроваджує політику академічної доброчесності. Адміністрація закладу контролює дотримання норм академічної доброчесності та сприяє формуванню в учасників освітнього процесу негативного ставлення до корупції. 

25. Моніторинг та самооцінювання системи управлінської діяльності 

Для моніторингу та самооцінювання управлінської діяльності закладу освіти використовується «Форма самооцінювання системи управлінської діяльності закладу освіти» (Додаток 6). 

Додаток 1 Форма самооцінювання освітнього середовища закладу освіти 

Дата   

Додаток 2 Форма самооцінювання системи оцінювання здобувачів освіти 

Дата   

Додаток 3 Форма спостереження за навчальним заняттям 

ПІБ педагогічного працівника   

Предмет  Клас  

Тема  

Дата   

І. Розвиток і формування ключових компетентностей: 

ІІ. Робота учнів під час проведення навчального заняття 

ІІІ. Оцінювання діяльності учнів під час проведення навчального заняття 

4. Спрямованість навчального заняття на формування суспільних цінностей 

5. Використання інформаційно-комунікаційних технологій, обладнання, засобів навчання: 

6. Комунікація з учнями 

7. Організація роботи з учнями з особливими освітніми потребами 

Додаток 4 Форма самооцінювання системи педагогічної діяльності 

ПІБ педагогічного працівника   

Дата _ 

Додаток 5 Форма самооцінювання функціонування інформаційних систем 

закладу освіти 

Дата   

Додаток 6 Форма самооцінювання системи управлінської діяльності 

Дата